Далеко-далеко за пухнастими хмарами, там, де небо щовечора фарбується у колір солодкого чорничного морозива, лежить чарівна країна снів. У цій країні живе маленький єдиноріг на ім'я Зузу.

Зузу не звичайний єдиноріг. Його грива світиться ніжними барвами веселки, а на вушках у нього завжди одягнені великі, м'які навушники. Знаєш навіщо? Зузу обожнює слухати, як шумить вечірній вітер і як засинає трава. Шууух-шууух — тихо співає вітерець. Шууух-шууух...

Частина 2: Маленька мандрівниця

Сьогодні Зузу, як зазвичай, вмостився на своєму улюбленому золотому місяці, який гойдався у небі, мов колиска. Єдиноріг уже заплющував очі, аж раптом почув тихий плач: хлип-хлип.

Він подивився вниз і побачив маленьку зірочку, яка впала з неба прямо на м'який мох. Вона була зовсім крихітною і ледь-ледь мерехтіла від утоми. — Чому ти плачеш, зірочко? — тихо запитав Зузу, спустившись до неї на хмаринці. — Я так високо стрибала по хмарах, що наздогнала ніч, перечепилася і впала, — прошепотіла зірочка. — Тепер у мене немає сил злетіти назад на небо. А без мене моя матуся-Місяць буде сумувати.

Частина 3: Магія колискової

Зузу посміхнувся. Його ріг засвітився теплим, золотавим світлом, зігріваючи малюка. — Не хвилюйся, — сказав єдиноріг. — Тобі просто потрібно трохи відпочити і набратися сил. Давай послухаємо разом чарівну пісню нічного неба.

Зузу зняв свої м'які навушники і обережно одягнув їх на зірочку. З навушників полилася тиха, спокійна мелодія. Це була колыскова, яку співали зорі. Дінь-дон, дінь-дон, — тихо дзвеніли нотки.

Зірочка закрила оченята. З кожним подихом вона заспокоювалася. Її промінці більше не тремтіли. Вони почали наливатися яскравим, чистим світлом. Вона відпочивала, і чарівна аудіоказка дарувала їй сили.

Частина 4: Час спати

Коли мелодія закінчилася, зірочка відкрила очі. Вона знову сяяла так яскраво, що весь ліс навколо став чарівним. — Дякую тобі, Зузу! — радо вигукнула вона.

Зірочка легко відштовхнулася від моху і, залишивши за собою красивий золотий шлейф, злетіла прямо на небо — на своє місце поруч із мамою. Вона згори підмигнула єдинорогу.

Зузу весело помахав їй копитцем, повернувся на свій затишний місяць, згорнувся калачиком і одягнув навушники. Навколо панувала тиша. Тільки зірки тихенько мерехтіли у вишині. — Добраніч, зірочко, — прошепотів Зузу. — Добраніч, малюку, — відповіло йому небо.

І Зузу заснув, солодко посміхаючись уві сні. Пора спати і тобі... Закривай оченята. Добраніч.